Сторінка психолога

Mindfulness – подолай тривогу самотужки

Чи знаєте ви як подолати тривогу самотужки?

Сьогодні з усіх сторін ми чуємо про «тривогу», «тривожні розлади» та «паніку», – саме час поговорити про способи їх подолання.

Популярності у всьому світі набирає концепція майндфулнес (mindfulness), адже вона спрямована на подолання хронічного стресу, депресії та надмірної тривоги, яка у часі пандемії зросла у багатьох людей. Також майндфулнес допоможе стати більш органічним з собою та освоїти практики саморегуляції.

Засновник концепції є Джон Кабат-Цинн – американський учений, професор Массачусетського університету, фундатор клініки зменшення стресу. У 1970-х роках практикуючи дзен-буддистську медитацію створив напрямок «усвідомленої медитації». Вона складалася з 8-тижневого курсу, що передбачав навчання пацієнтів саморегуляції та зменшення стресу.

Що таке майндфулнес?

Це практика для вирішення психологічних конфліктів, усвідомлення своїх думок, емоцій і досвіду у кожному моменті. Вона полягає у постійному поверненні нашої уваги до діяльності наших відчуттів та вражень за допомогою усвідомленого дихання. Таким чином акцентується усвідомленість, загострюється ясність і прийняття сьогоднішнього моменту нашої реальності.

На що впливає майндфулнес?

Звичайно, що на наш мозок. Як казав Дік Свааб: «Ми це наш мозок!».

У нашому мозку є мільярди клітин – нейронів, які мають між собою зв’язок та передають імпульс, – за допомогою цього функціонує увесь організм. Під впливом стресу зв’язки розриваються і ось на ці розірвані шляхи впливає майндфулнес. Недавно було відкрито нові можливості нашого мозку – нейропластичність – здатність змінюватися та адаптуватися під дією емоцій, досвіду, нового виду діяльності, здатність відновлювати втрачені зв’язки внаслідок пошкодження або у відповідь на зовнішній вплив. За допомогою концепції майндфулнес мозок відновлює втрачені зв’язки та повертається у попередній тонус.

Методика майндфулнес:

Для початку зайдіть у тиху кімнату або місцину, де вам ніхто не заважатиме (хоча з часом ви зможе практикувати майндфулнес будь-де). Розпочати краще з комфортного та спокійного для Вас місця.
Сядьте зручно з рівною спиною (краще щоб спина не торкалася спинки стільця), ноги торкаються підлоги, очі розплющені.
Дивіться перед собою, зробіть три-чотири глибокі вдихи через ніс і видихніть через рот. (Усвідомлення власного дихання стоїть в основі концепції майндфулнесу).
Поступово переведіть дихання у звичне для вас та закрийте очі.
Спрямуйте всю свою увагу на дихання: дихайте спокійно, відчуваючи його ритм та навколишню тишу.
До Вас будуть приходити різні думки, не відганяйте їх, прийміть їх – це абсолютно нормально. Не будьте критичними до своїх думок, дайте їм простір для блукання у вашій свідомості. Перемкніть свою увагу на дихання, не критикуючи себе за думки. Абсолютно нормально, що вони займають значну частину часу та уваги. Тренуйтеся фокусувати увагу на диханні.
Ближче до закінчення спробуйте відчути своє тіло, згадайте предмети, які знаходяться у кімнаті, і згодом відкрийте очі.

Практикуючи дану техніку ви зможете краще контролювати себе у потрібний момент, тримати тривогу в межах норми та зрозуміти свої психологічні автоматизми — позбутися неконтрольованих дій і, зрештою, поганих звичок. Усвідомленість забезпечить гармонію з собою та відчуття своєї присутність тут і зараз.

Депресія в дітей: симптоми й допомога

Як розпізнати депресію в дитини і що робити, щоб надати їй необхідну допомогу

У дітей, як і в дорослих, бувають світлі й похмурі дні. Але в деяких із них похмурих днів більше і сприймаються вони ними серйозніше. Діти, які часто і протягом тривалого часу перебувають у поганому настрої, схильні до ризику розвитку депресії. Якщо ви бачите в дитини ознаки депресії, дуже важливо своєчасно їй допомогти.

Що таке депресія?

Для дітей нормально перебувати в поганому настрої, бути дратівливими або мислити негативно – усе це є частиною їхнього дорослішання. Діти повинні пройти через цілий ряд почуттів та емоцій, щоб дізнатись, як справлятися з ними.

Але депресія – це щось більше, ніж смуток чи поганий настрій. Депресія є серйозним захворюванням, яке може вплинути на фізичне та психічне здоров'я дітей.

На перший погляд здається, ніби важко знайти відмінності між сумом і депресією, але якщо ви поставите собі наведені нижче запитання, вам стане легше зрозуміти той факт, що з дитиною щось не так:

Як довго дитина перебуває в поганому настрої?
Наскільки далеко зайшло її негативне мислення?
Наскільки дитина цікавиться повсякденною діяльністю?
Наскільки значний вплив мають думки й почуття дитини на її повсякденне життя?

Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто. Якщо ви відчуваєте, що з нею щось не так, зверніться до педіатра або психолога.

Якщо ваша дитина знаходиться у стані депресії, їй може бути важко здобувати знання, заводити друзів і справлятися з більшою частиною повсякденних обов'язків. Якщо депресія триває протягом тривалого часу й не лікується, це може вплинути на зростання, розвиток і навчання вашої дитини, тому, щоби зцілитись від депресії, їй потрібна своєчасна й належна допомога.

Якщо ваша дитина каже щось про небажання жити: «Якби я не народився» або «Я хотів би заснути й не прокинутись», ви повинні поставитись до цього дуже серйозно й невідкладно звернутись по професійну допомогу.

Ознаки та симптоми депресії в дітей

Якщо ви помітили в дитини будь-які з таких ознак, і дані ознаки проявляються довше, ніж два тижні, дуже ймовірно, що в неї депресія.

Якщо ваша дитина:

Здається сумною або нещасною більшу частину часу.
Агресивна, істерична, не робить того, про що ви її просите, більшу частину часу.
Говорить про себе в негативному ключі, наприклад: «У мене нічого не виходить...», «Я не справляюся з...» або «Мене ніхто не любить у школі».
Відчуває почуття провини, наприклад, каже щось на зразок: «Це я в усьому винна».
Тривожна або боязка.
Продовжує казати про те, що в неї болить живіт чи голова, у той час як дані проблеми не мають об'єктивних фізіологічних або медичних причин.

До ознак депресії також відносяться зміни інтересів вашої дитини або рівня її енергії в повсякденній діяльності. Наприклад, якщо ваша дитина:

Не має стільки ж енергії, скільки зазвичай (тобто в неї знижений енергетичний потенціал).
Не хоче бути поруч із друзями та родиною.
Не зацікавлена в іграх або в інших заняттях, які її радували раніше.
Має проблеми зі сном, включаючи нічні жахи.
Має проблеми з концентрацією уваги або пам'яттю.

Якщо ваша дитина ходить у школу і при цьому вона:

Не так добре встигає, як раніше.
Не бере участі у шкільних заходах.
Має проблеми у школі чи у спілкуванні з іншими дітьми.

Депресія впливає на мислення дітей, їхній настрій і поведінку. Діти у стані депресії часто негативно ставляться до себе, свого становища й майбутнього. Вони можуть відчувати себе дійсно безнадійно.

У батьків можуть опуститись руки, якщо дитина поводиться зухвало або не хоче бути поруч з ними. Але якщо причиною цього є депресія, дитина потребує батьківської любові, уваги й турботи, які могли би підтримати її та спрямувати на зцілення.

Допомога при дитячій депресії

Депресія не проходить сама собою. Якщо ви стурбовані тим, що у вашої дитини депресія, постарайтеся зробити так:

Запишіться на прийом до педіатра чи психолога. Ці спеціально навчені фахівці зможуть діагностувати в дитини депресію.
Якщо ваша дитина відчуває труднощі при тому, щоб розмовляти з вами про свої почуття, ви можете спитати в неї, чи не погодиться вона порозмовляти про свій стан з іншим дорослим, якому вона довіряє. Незважаючи ні на що, ваша дитина повинна знати про те, що ви завжди готові її вислухати, від щирого серця хочете зрозуміти, що з нею відбувається.

Якщо ви звернетесь по професійну допомогу на ранній стадії депресії, то зможете:

Допомогти дитині швидше видужати.
Знизити ризик того, що ваша дитина буде страждати на депресію в дорослому житті.
Допомогти дитині безперешкодно рости й розвиватися.

Професійна допомога

Якщо в дитини діагностовано депресія, ви й ваша дитина можете працювати із психологом, педіатром або психіатром для вирішення проблеми.

Психолог або психіатр можуть використовувати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає дітям позбутися непотрібних або шкідливих звичок мислити й поводитись.

Також ці фахівці можуть використовувати інші підходи, такі як ігрова терапія, дитячо-батьківська арт-терапія або сімейна терапія.

Ці методи можуть допомогти вашій дитині навчитись більш позитивно мислити й більш ефективно вирішувати проблеми. Це означає, що вона менш імовірно піддасться депресії знову.

Якщо проблема серйозна, ваш лікар може призначити дитині медикаментозне лікування депресії.

Що ви можете зробити в домашніх умовах

Поряд з допомогою фахівців ви можете допомогти своїй дитині кількома простими й ефективними способами:

Якщо ваша дитина страждає від негативного мислення, ви можете моделювати позитивні способи мислення. Наприклад, можете сказати щось на зразок: «Я до глибини душі радію, коли ми граємо разом», «Це було весело!» або «Я знав(ла), що зможу зробити це».
Керуйте стресом і напругою вашої дитини, регулярно знаходячи час для відпочинку, а також для тієї діяльності, яка радує вашу дитину. Стійкий сімейний розпорядок дня також може допомогти знизити рівень стресу.
Завантажте на смартфон чи планшет додатки, які допоможуть вашій дитині навчитися стратегії релаксації. Такого роду програми описують і контролюють виконання вправ, націлених на глибоке дихання, м'язову релаксацію, візуалізацію й усвідомлення того, що відбувається.
Знайдіть час, щоби порозмовляти з дитиною й вислухати все, що вона хоче вам сказати про своє самопочуття. Ви можете зробити це, коли разом готуєте обід, читаєте книгу, прогулюєтесь, їдете в машині або граєтесь удома.
Подумайте про те, що разом зі спеціалістами, які працюють над лікуванням депресії вашої дитини, ви можете скласти злагоджену результативну команду. Порозмовляйте з ними про те, як ви можете долучитись до терапії, яка допоможе вашій дитині.
Якщо ваша дитина вже ходить у школу, порозмовляйте з її вчителем, класним керівником або шкільним психологом. Працюючи разом з працівниками школи, ви зможете знайти найкращі способи, щоби підтримати вашу дитину у шкільному середовищі.
Якщо в дитини депресія, вона може бути не зацікавлена повернутися до спілкування із друзями, фізичної активності або просто до повсякденної радості. Але весело й активно проводити час для неї, як і раніше, необхідно, тому заохочуйте її, щоб вона починала з малого й хоча би півгодини гралася із друзями.

Займіться собою

Якщо у вашої дитини почалася депресія, це не ваша вина.

Безсумнівно, вам важко й боляче бачити дитину засмученою й відстороненою протягом тривалого періоду часу. Поведінка однієї людини може сильно вплинути на інших членів сім'ї. І хоча ви будете занурені в турботи з догляду за дитиною, дуже важливо, щоб ви також дбали і про своє власне здоров'я та благополуччя.

Якщо вас вимотує ситуація, що склалася, стрес і тривога впливають на ваше повсякденне життя, зверніться по професійну допомогу для себе. Якщо ви будете в хорошій фізичній і психологічній формі, то зможете краще доглядати за дитиною й підбадьорювати її своїм прикладом.

Як зберегти близькі стосунки

Під час критичних ситуацій стосунки з близькими піддаються тяжким випробуванням. Намагайтесь зберегти стосунки і допомогти близьким, адже це підвищує вашу здатність до виживання та опору, а також надає сенс вашим діям.

спрямовуйте негативні емоції, які виникають, не на близьких, а на зовнішнього ворога
завантажте себе роботою, допомогою іншим
дайте вихід емоціям; кричіть, співайте, плачте
рухайтесь, танцюйте, робіть розминку, ходіть пішки
обіймайтесь
тримайте контакт, запитуйте, як справи, дзвоніть і пишіть
пропонуйте свою допомогу
приготуйте страву разом і неспішно поїжте
зберігайте ритуали мирного життя, наскільки це можливо в поточних умовах: читайте книжки, сервірувати стіл, організовуйте спільне чаювання

Як боротися з перевтомою

В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій “термін придатності”. Ви можете спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

Основні ознаки перевтоми:

відчуття знесилення, неспроможність виконувати звичайні функції
неуважність та погіршення концентрації
погіршення пам’яті
уповільнення процесів мислення, зменшення глибини та критичності мислення
зниження цікавості до роботи
підвищена дратівливість
нервозність
порушення сну
перманентна сонливість
підвищення тиску та частоти пульсу
головний біль
зниження апетиту
емоційна спустошеність

Методи боротьби з перевтомою:

Повноцінний сон, який, за даними Міністерства охорони здоров’я, має складати для дорослих – не менше 7 год на добу, для дітей та підлітків – 8-10 годин.
Обмеження інформаційного шуму. Відмовтесь від постійного оновлення стрічки новин, читайте їх за графіком, наприклад, по 15 хвилин вранці, в обід та ввечері. Довіряйте тільки перевіреним джерелам інформації.
Регулярне харчування.
Регулярне фізичне навантаження. Будь–яка регулярна фізична активність, навіть ходьба на місці чи розтяжка, додасть вам бадьорості. Прогулянка на свіжому повітрі буде кращою за тренування в приміщенні.
Наскільки це можливо, підтримуйте звичну рутину, звички, слідкуйте за особистою гігієною.
Зміна діяльності. Намагайтеся раціонально розподіляти час роботи й відпочинку, фізичну й розумову працю.
Визначення пріоритетів. Усвідомте, що ніхто не в змозі зробити все, то ж визначте 3–5 головних задач для себе не день і дозвольте собі не робити нічого додатково.
Доброзичливі взаємини з людьми, які є поруч: сім’я, робочий колектив, волонтерська спільнота чи військові побратими. Зберігайте зв’язок, регулярно дзвоніть або пишіть своїм родичам та близьким.
Фізичний контакт. Подихайте разом, потримайте одне одного за руку. Обніміться з близькими.
Оптимізм та почуття гумору. Жартуйте, гумор завжди підтримує, навіть за жорстких життєвих обставин.
Пам’ятайте, що залишатися живим і здоровим – це вже багато.
Не призначайте дат кінця війни. Ми всі хочемо закінчення, але якщо ваші прогнози не справдяться – вам буде дуже складно емоційно, і ви будете почувати безвихідь.То ж налаштуйтесь “грати в довгу”.
Згадайте, що є для вас дорогим та важливим, пригадайте, у чому сенс вашого життя. Будуйте плани на майбутнє, визначайте, що найбільш важливе для себе ви зробите, коли настане мир.
Професійна допомога. Зверніться за підтримкою до професійних психологів (контакти додаємо нижче). Якщо у вас відсутня можливість звернутись до професіонала – попросіть про допомогу своїх родичів та близьких.

Як впоратись з панікою та тривогою

Паніка – це напад тяжкого страху, тривоги та відчуття внутрішньої напруги. Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток. Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

Ключові симптоми паніки:

серцебиття, прискорений пульс, пітливість
озноб, тремор
відчуття нестачі повітря, задишка
біль або дискомфорт у лівій половині грудної клітки
нудота, біль або “вузол” в животі, запаморочення
відчуття відчуження, нереальності світу
страх здійснити неконтрольований вчинок
гострий страх неминучої смерті
відчуття оніміння або поколювання в кінцівках
безсоння

Методи боротьби з панікою:

використовуйте седативні дихальні техніки, наприклад, “3-7-8”: 3 секунди на вдих, 7 – на затримання повітря і 8 секунд на видих
ляжте та покладіть руки на живіт, та робіть глибокі вдохи та короткі видихи, контролюйте дихання
використовуйте квадратне дихання (знайдіть у приміщенні щось квадратне (або уявіть його). Зафіксуйте погляд на одному з кутів і робіть глибокий вдих, затримайте подих на 5 секунд і переводьте погляд на інший кут видихаючи, так рухайтесь за квадратом; повторіть кілька разів, це дозволить вирівняти дихання та опанувати тривогу, якщо відчуваєте, що вона посилюється
“заземліться”; станьте або сядьте на підлогу, відчуйте, як ви торкаєтесь поверхні, відчуйте вагу власного тіла та повільно дихайте
поверніться до відчуття тіла; відчуйте, на чому і як ви сидите, що відчувають ваші стопи, концентруйтесь на якомусь звуці, на запаху; якщо ви за кермом, то концентруйтеся на тому, що тримають ваші руки
робіть самомасаж; торкайтеся тіла, прохлопайте долонями ноги, масуйте вуха, ніс, долоні; оживляйте заклякле тіло
напружтесь; займіть не зручну для себе позу і спробуйте максимально напружити всі м’язи тіла, залишайтесь в такій позі якнайдовше
дайте вихід емоціям; плачте, співайте
використайте різкі запахи – спирт, цитрусові тощо
вмийтесь холодною водою
спрямуйте паніку у безпечні дії; якщо вам хочеться бігти — біжіть на місці, якщо вам хочеться забитися в куток — забийтеся в куток
не вживайте алкоголь
приймайте рослинні седативні препарати (валеріану, пустирник); не використовуйте рецептурних препаратів без консультації лікаря!
якщо це хтось інший, а не ви — огорніть людину теплою ковдрою, дайте тепле питво, нагадайте про базові речі: хто вона є, що вона тут робить, хто поряд з нею, як її звуть.

Як боротись з апатією

Гострі приступи паніки та тривоги зазвичай зміняються почуттям апатії. Такі періоди можуть бути не тривалими, але вони також потребують пропрацювання. Важливо пам’ятати, що апатія – закономірний “хімічний” відкат після сплеску гормонів стресу.

Методи подолання апатії:

дійте; виконуйте будь-які прості дії та не намагайтесь їх аналізувати
дотримуйтесь щоденної рутини; регулярне харчування, гігієна, розминка
робить щось руками; наприклад, мийте посуд, пакуйте речі, плетіть сітку
плануйте свої задачі на день; нехай їх буде небагато, але намагайтесь виконати їх будь-що
обмежте доступ інформації; читання новин треба обмежити до декількох коротких періодів на день
залучайте близьких та знайомих до спільної роботи

Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)

Посттравматичний стресовий розлад — це порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ПТСР.

У кого може статись ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад може розвинутисьу людей, які:

втратили на війні рідних, друзів, побратимів;
бачили вбитих;
стріляли;
перебували чи перебувають під обстрілами чи бомбардуваннями;
непокоїлися через рідних чи друзів, які в небезпеці;
почувалися залишеними, самотніми та зрадженими;
стали свідком теракту;
потрапили в полон чи в оточення.

Симптоми посттравматичного стресового розладу

постійні та неконтрольовані думки про травматичні події, сни про них;
відчуття постійної небезпеки;
надмірна збудженість;
уникнення згадок про травму;
панічні атаки: відчуття страху, поверхневе дихання, нудота, прискорене серцебиття, біль у грудях;
зловживання алкоголем, сигаретами чи наркотиками;
негаразди в буденному житті;
проблеми в стосунках, віддалення від партнера;
суїцідальні думки.
неспроможність висловлювати й проявляти емоції: плакати, радіти, співчувати

Як лікується ПТСР

Перш за все, пам’ятайте: ПТСР – це розлад, який лікується. І після курсу лікування ви знову зможете жити буденним життям, проявляти емоції, відчувати радість і почувати себе захищеним.

Лікування передбачає психотерапію та медикаментозну допомогу.

У разі появи симптомів ПТСР:

Зверніться до сімейного лікаря, психіатра або фахівця з психічного здоров’я.
Подбайте про першочергові потреби: фізичну безпеку, наявність харчів, питної води тощо. Відновіть режим сну. Дайте знати про свої потреби державним структурам та гуманітарним організаціям, щоб вони могли вчасно забезпечити вас необхідним.
Уникайте вживання алкоголю та інших шкідливих речовин. Це не допоможе забути жахіття, проте є ризик, що розвинеться залежність.
Звʼяжіться з близькими, друзями, родичами, дайте їм знати, що ви живі, обговоріть із ними свій досвід, поділіться переживаннями та почуттями. Якщо ви боїтеся, що ваші розповіді можуть їх травмувати, запитайте в них, чи вони готові почути все, що відбувалося. Найімовірніше, ви отримаєте ствердну відповідь.
Контактуйте з іншими людьми, які пережили подібний досвід, наприклад, із сусідами. Діліться з ними цими порадами.
Будьте готові до змін у психічному стані: після кількох днів полегшення може настати стан спустошення, виснаження, перевтоми. Це цілком природна реакція на надмірний стрес, у якому ви були весь цей час. Організму треба дати можливість відновитися.
Зупиняйте почуття провини. Ви можете відчувати злість та ненависть, огиду тощо. Усі негативні емоції, спрямовані на ворога й окупанта, є природними і мають право на існування. Те, що з нами зробили, заслуговує на ненависть і злість. Утім, якщо ви маєте почуття провини, варто його зупиняти. У тому, що з вами сталося, винен ворог. Саме на нього й треба спрямовувати почуття.

Швидкі способи самодопомоги при ПТРС

Ці техніки можуть бути корисними як для особистого використання, так і під час роботи з людьми з ПТСР.

Техніка заземлення: вправа «тут і тепер»

Переорієнтуйте себе в просторі й часі, ставлячи собі деякі або всі з наступних питань:

Де я?
Який сьогодні день?
Яке сьогодні число?
Який сьогодні місяць?
Який рік?
Скільки мені років?
Яка зараз пора року?

Стабілізаційна вправа: антистресове дихання 4:8

Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1–2–3–4) — пауза (затримуємо дихання — на 1–2) — видих (рахуємо 1–2–3–4–5–6–7–8). Важливо, щоби видих був удвічі довшим. Робіть цю вправу не менше 10 разів. Уявляйте, що ви «видихаєте» напругу.

Інтелектуальне заземлення

Детально опишіть середовище навколо вас («Стіни білі. П’ять рожевих стільців, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).
Опишіть ваші буденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви…).
Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».
Порахуйте до 10, 100, зворотний рахунок, можна співати або продекламувати вірш.

Фізична стабілізація

Пустіть прохолодну або теплу воду собі на руки.
Поплескайте себе по плечах чи стегнах, порухайте великими пальцями стоп, потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці. Втисніть п’яти в підлогу і зверніть увагу, як вони напружились.
Зверніть увагу на своє тіло (вага тіла на стільці, як тисне крісло на тіло…).
Торкніться свого «заземлюючого» предмета (наприклад, стільця), після негативної реакції на щось.

Стабілізаційна техніка в уяві: вправа «Безпечне місце»

Уявіть місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.

Допомагаємо дитині подолати тривожний стан

Фрази, що допоможуть малюкові впоратися з тривогою, страхом, занепокоєнням і стресом

Якщо ваша дитина страждає від підвищеної тривожності, ви добре знаєте, як важко її заспокоїти. Коли ви хочете підбадьорити й підтримати дитину, ваші слова тільки підсилюють її страхи. Замість того, щоб говорити стандартне: «Все буде добре» або «Немає чим перейматися», використовуйте наступні фрази:

«Я з тобою, ти в безпеці». Відчуваючи занепокоєння, дитина схильна бачити ситуацію в гіршому світлі, ніж вона є насправді. Її страхи посилюються, вона відчуває, що втрачає контроль над ситуацією. Ці слова дозволять малюкові відчути себе в безпеці.
«Розкажи мені, що тебе турбує». Дайте дитині можливість поділитися своїми страхами, не перебивайте її. Деяким дітям потрібен час для того, щоб почати говорити. Не приймайте рішень за неї й не пропонуйте варіанти вирішення проблеми. Іноді малюкові буває простіше говорити, коли він чітко розуміє часові рамки, тому ви можете запропонувати: «Давай 10 хвилин поговоримо про те, що тебе турбує».
«Як сильно ти хвилюєшся?» Допоможіть висловити словами те, наскільки сильно малюк схвильований та стурбований. Дитина може висловити це за допомогою рук (руки зімкнуті разом або розставлені на всю ширину) або у вигляді кола, намальованого на папері (маленьке, середнє або велике). Намалюйте кілька кіл різної величини й запропонуйте вибрати найбільш влучне.
«Що б ти хотів сказати своєму страху?» Поясніть дитині, що занепокоєння схоже на настирливу муху, яка літає навколо неї та змушує хвилюватися. Придумайте разом з дитиною кілька фраз, і нехай вона звернеться до цієї «мухи»: «Іди!» Або «Я більше не хочу тебе слухати!» Нехай дитина скаже це спочатку тихо, а потім голосно.
«Намалюй те, що тебе турбує». Багато дітей не можуть розповісти про свої емоції. В такому випадку можна висловити занепокоєння на папері. Наприклад, намалювати його. Коли дитина закінчить малюнок, попросіть її пояснити. Ставте запитання для уточнення: «Я бачу, у тебе на малюнку багато синього кольору. Що тут намальовано?»
«А як ми можемо змінити кінець історії?» Діти, які відчувають тривогу з приводу будь-якої ситуації, що повторюється, часто не бачать з неї виходу. Допоможіть дитині: перекажіть її історію, але залиште її незавершеною. Потім придумайте разом кілька варіантів закінчення цієї історії. Деякі варіанти можуть здатися безглуздими, але хоча б один виявиться реалістичним. Сконцентруйтеся на тому, як малюк долає свій страх.
«Що ще ти знаєш про?..» Деякі діти відчувають силу, коли дізнаються більше про джерело свого страху (особливо, якщо вони бояться грози, собак або їздити в ліфті). Візьміть у бібліотеці книгу про те, що лякає дитину, проведіть науковий експеримент, пошукайте інформацію в Інтернеті. Як інші люди справляються зі своїми страхами?
«Як тебе заспокоїти?» Дійте на випередження: напишіть список зі способів, які допомагають дитині заспокоїтися. Випробовуйте дані методи протягом дня, коли дитина спокійна. Коли ж вона відчує перші ознаки занепокоєння, використовуйте спосіб, який вибрав малюк.
«Я роблю глибокий вдих». Іноді дитина може бути настільки стурбована, що вона відкидає всі спроби її заспокоїти. В такому випадку покажіть їй приклад того, як угамувати тривогу. Говоріть, що ви робите й що при цьому відчуваєте. Деякі батьки пригортають дитину до себе, щоб вона могла відчувати ритм їх дихання.
«Це страшно і...» Продовження фрази допомагає визнати страх і не злякатися ще більше. Ви можете продовжити фразу, наприклад: «Це страшно, і ти в безпеці», «Це страшно, і тобі вдавалося впоратися зі страхом раніше», «Це страшно, і у тебе є план». Ці моделі внутрішнього діалогу дитина може використовувати в майбутньому.
«Пізніше ми можемо поговорити про...» Батькам боляче дивитися на те, як їх малюк страждає від внутрішніх хвилювань. Багато батьків намагаються всіма силами позбавити дитину від ситуації, що викликає тривогу. Переконайте дитину в тому, що вона може впоратися з цим неприємним почуттям, якщо розповість про це пізніше – на перерві, за обідом тощо.
«Чим я можу тобі допомогти?» Дайте дитині можливість самій сказати, яка допомога їй потрібна. Якщо ви не можете зробити те, що просить дитина (наприклад, якщо вона хоче, щоб ви не залишали її в дитячому садку), пофантазуйте разом з нею про те, що це можливо: «Мені б хотілося, щоб дорослим теж можна було залишатися в дитячому садку».
«Це мине». Дану фразу можна використовувати, коли дитина відчуває сильну паніку. Всі почуття минають. Часто дитині здається, що тривога ніколи не мине, що вона з нею не впорається або це виявиться для неї занадто важким завданням. І це нормально. Акцентуйте увагу дитини на тому, що скоро їй стане легше.

Тривожність і занепокоєння проявляються в кожної дитини по-різному. Можливо, не всі з описаних стратегій допоможуть вашій дитині. Ви краще за інших знаєте свою дитину. Якщо якийсь спосіб не допомагає впоратися із занепокоєнням – не впадайте у відчай. Наступного разу спробуйте інший спосіб. Так із часом ви знайдете слова, які допоможуть дитині заспокоїтися, підбадьорюючи її, додадуть сил.

Якщо ж тривожність дитини позначається на її успішності в школі, призводить до безсоння, втрати апетиту або негативно впливає на продуктивність дитини протягом дня, необхідно звернутися по допомогу до психолога.

Різноманітні стилі виховання

дітей

Який стиль виховання ви практикуєте? Ви авторитарні чи авторитетні батьки? Кілька років тому такі запитання навіть не піднімались. Адже не було поняття особливого стилю, необхідного для виховання дітей, оскільки виховання вважалось таким же природним процесом, як дихання.

Зараз батькам необхідно вибирати той стиль виховання, який підійде їхній родині, з урахуванням її особливостей і способу життя. Крім того, відомо, що універсального стилю виховання просто не існує, оскільки різні чинники відрізняють одних батьків від інших (зокрема, кількість членів сім'ї, сімейна історія, рівень освіти й культури, соціально-економічний статус тощо).

П'ятнадцять стилів виховання

Ознайомтесь із наступними стилями виховання та знайдіть серед них той, який максимально підійде вашій родині й дитині, а також проаналізуйте стилі, які мають негативний вплив, щоби вчасно розпізнати їх і поміняти на більш позитивні.

1. Авторитарний стиль виховання

Як випливає з назви, даний стиль виховання характеризується суворими правилами й суворим покаранням за їх недотримання. Батьки, які є прихильниками даного стилю, дуже вимогливі та найменш чуйні у ставленні до своїх дітей. Вони не дають їм свободи самовираження та майже не проявляють тепле ставлення до них.

Даний стиль виховання призводить до постійного страху дитини та її низької самооцінки. Таким дітям буває важко керувати соціальними ситуаціями. Деякі з них за межами свого дому проявляють агресивну поведінку, яка є не чим іншим, як засобом висловити й виплеснути своє розчарування та фрустрацію.

2. Авторитетний стиль виховання

На відміну від авторитарного виховання, при цьому стилі виховання батьки встановлюють справедливі й послідовні правила та положення. Вони висувають до дітей високі вимоги, багато чого очікують від них, але разом з тим проявляють чуйність і розуміння. Такі батьки дозволяють дітям висловлювати власну думку та допомагають ставати самостійними й незалежними.

Діти, виховані в авторитетному стилі виховання, набувають впевненість у собі, розвивають позитивні соціальні навички й контроль над своїми емоціями. У подальшому, у дорослому житті, вони більш успішні, компетентні та щасливі.

3. Поблажливе виховання, яке передбачає потурання або вседозволеність

Цей стиль виховання майже не передбачає правил дисципліни. Батьки висувають дуже мало вимог до своїх дітей. У той же час вони проявляють надмірну чуйність у ставленні до них, а також надто поблажливі до їх поведінки. Часто вони відіграють роль друга, а не істинного батька.

Таке виховання може зробити дітей примхливими, невпевненими в собі та знизити їх самооцінку. Діти стають занадто егоцентричним й володіють поганими соціальними навичками. Вони не мають мети в житті, оскільки батьки не ставлять перед ними жодних обмежень і не дають їм керівних принципів.

4. Недбалий або незалучений стиль виховання

Батьки, які дотримуються даного стилю, найменш вимогливі та найменш чуйні у ставленні до своїх дітей. Зв'язок між батьками й дитиною також дуже слабкий. Батьки задовольняють лише базові потреби своїх дітей і нехтують або відхиляють будь-які інші потреби, що виникають.

Вони майже відірвані від життя своїх малюків. Діти, яких виховують недбало, стають емоційно замкненими, наляканими, тривожними й часто перебувають у стані стресу. Такі діти частіше, ніж будь-хто, збиваються з правильного шляху в підлітковому віці.

5. Інтуїтивне (інстинктивне) виховання дітей

Якщо ви є прихильником даного стилю виховання, це означає, що в питаннях виховання ви, швидше за все, керуєтеся своєю інтуїцією або поглядами на життя. Батьки-прихильники цього стилю намагаються виховувати своїх дітей так, як колись виховували їх самих. Вони намагаються дотримуватись тієї ж логіки та правил, які в дитинстві застосовувались у ставленні до них.

6. Виховання, якому властива гіперопіка («вертолітне виховання»)

При цьому стилі батьки, як правило, занадто залучені в життя своїх дітей. Вони немов вертоліт, який кружляє й зависає над дитиною, не залишаючи її ні на хвилину без своєї уваги! Батьки надмірно опікують своїх дітей і всіма силами намагаються забезпечувати їх безпеку й захищеність. Цей стиль доречний для маленьких дітей, тобто для раннього віку, проте в довгостроковій перспективі під впливом гіперопіки діти стають занадто залежними від своїх батьків (як у дрібницях, так і у важливих життєвих питаннях).

7. Повільне виховання

Цей стиль також називають простим або вільним вихованням дітей. Використовуючи його, батьки дозволяють дітям розвиватись на власний розсуд і самим керувати своїм життям. Вони дозволяють дитині досліджувати світ у своєму власному темпі, розвивати власні інтереси і в результаті бути тим, ким вона дійсно хоче бути.

Батьки мало втручаються в життя своїх дітей і дають їм можливість приймати власні рішення. Ідея повільного виховання полягає в тому, щоб діти були щасливі й задоволені своїми досягненнями. Вважається, що такі діти дуже добре справляються з непередбачуваністю реального світу.

8. Природне виховання

У цьому стилі виховання першорядне значення приділяється розвитку міцного емоційного зв'язку між батьками й дітьми. Батьки дуже чутливі до потреб своєї дитини, завжди готові емоційно підтримати її. Найважливішою рисою природного виховання є турбота про розвиток дитячої діяльності: усі свої знання й моральні уявлення дитина набуває самостійно, «відкриває» під непомітним керівництвом батьків, які повинні допомагати природі, забезпечивши дитині можливість вільно рухатися, грати тощо.

Послідовники природного виховання є прихильниками природних пологів і не практикують тілесних покарань. Вважається, що природне виховання допомагає дітям відчувати себе захищеними, щасливими та спокійними людьми.

9. (Егалітарне) виховання, яке передбачає рівноправність

При цьому стилі батьки намагаються давати своїм дітям вибір, який дає їм відчуття рівності та співзвучний із принципами демократії. Уся сім'я живе як одне ціле, як команда, встановлює чесні та справедливі правила й положення. У домі панує командний дух.

Так як діти отримують право голосу в багатьох сімейних питаннях, вони вчаться мистецтва ведення переговорів і досягнення компромісів з раннього віку. Батьки дуже чуйні у ставленні до своїх дітей, і помилки, якщо такі трапляються, розглядаються ними як необхідні можливості навчання.

10. Духовне виховання

При такому підході дитині дається достатньо можливостей для розвитку своїх власних переконань на основі самостійного розвитку особистості. Хоча це не науковий підхід, дитину заохочують розвивати близькі стосунки з Богом і вести збалансоване життя. Уважається, що коли діти ввібрали тверді духовні цінності, їх самооцінка підвищується, вони відчувають себе натхненними та внутрішньо сильними.

11. Позитивне виховання

Цей метод передбачає дії згідно зі здоровим глуздом, заснованим на міцних сімейних принципах. При цьому діти ростуть в атмосфері любові, тепла, підтримки, турботи, позитиву, яка базується на повазі та довірі. Батьки розвивають світогляд своєї дитини, зміцнюють її впевненість у собі, щоби підготувати до непередбачених життєвих обставин.

Батьківська роль полягає в тому, щоб направляти й надихати своїх дітей вірити в себе, контролювати свою долю й не танцювати під чужу дудку. Вважається, що при такому стилі виховання діти мають найкращі перспективи для розвитку позитивного психологічного настрою, позитивних рис характеру, продуктивних життєвих навичок, позитивної самооцінки, щасливого та вдалого життя.

12. Узгоджений розвиток

Це особлива форма позитивного виховання характеризується спробами батьків всебічно відточити таланти своєї дитини за допомогою додаткових позакласних занять. Така форма виховання практикується зазвичай у заможних сім'ях. Для цього стилю виховання характерний також розвиток культури мовлення та здатності до взаємодії дитини з соціальними інститутами.

Дитина, яку виховували в даному стилі, розвиває кращі соціальні навички, ніж її однолітки. Це відбувається тому, що такі діти займаються музикою, спортом, відвідують наукові гуртки й багато іншого.

13. Нарцисичне виховання дітей

Нарцисичні батьки страждають нарцисичним розладом особистості або самозамилуванням (нарцисизмом). З таких людей виходять дуже погані батьки. Вони тримають дітей на короткому повідку, бо заздрять їх самостійності й незалежності. Діти, на думку таких батьків, призначені для того, щоб задовольняти їхні потреби й бажання.

Такого роду виховання негативно позначається на емоційних, вдумливих, соціальних та етичних аспектах поведінки дітей у дорослому віці. Діти ростуть з помилковим переконанням у тому, що вони повинні бути співзалежними у стосунках.

14. Виховання, яке опікує

При цьому стилі виховання діти досліджують навколишній світ під захистом батьків. Батьки вважають, що дітям необхідно розповідати про те, що їм треба й можна досліджувати. Вони несуть відповідальність за захист своєї дитини в її процесі вивчення. Цей метод концентрується на творчості, емпатії та відповідальності. Одна з основних проблем такої моделі виховання – ризик сексуальних відхилень у хлопчиків.

15. Шкідливе («токсичне») виховання

Такого роду виховання властиве батькам, чия негативна поведінка руйнує почуття власного «я» їхньої дитини. Такі батьки знущаються над своїми дітьми фізично, вербально або психологічно, реагують неадекватно або ігнорують емоційні потреби своєї дитини. Їх модель поведінки відбивається у свідомості дітей та переходить з ними в доросле життя, внаслідок чого діти повторюють поведінку своїх батьків.

Стилі виховання хлопчиків і дівчаток відрізняються

Батьки намагаються підбирати різні стилі виховання, орієнтуючись на стать дитини. Дослідження свідчать про те, що татусі впливають на емоційну рівновагу своїх доньок через стиль виховання, який вони практикують, і в меншій мірі за допомогою дисциплінарних заходів (покарання й т. п). До того ж вони, як правило, більш прихильні до донечок, а матері – до синів.

Чому стилі виховання відрізняються?

Після вивчення всіх перерахованих вище стилів виховання ви можете замислитись над питанням, чому б усім батькам не використовувати авторитетну модель виховання дітей. Адже це найоптимальніший стиль, при якому малюк стає впевненим і щасливим.

Потенційні причини використання різних стилів виховання, як указувалось раніше, включають у себе особливості особистості батьків, культурний рівень, історію сім'ї, кількість членів сім'ї, релігію, освіту й соціально-економічний статус батьків. Крім того, у кожній родині різні індивідуальні стилі виховання комбінуються та змішуються. Наприклад, мати може пропонувати авторитетне виховання дітей, а батько віддає перевагу стилю вседозволеності.

Тому батькам вкрай важливо співпрацювати й об'єднувати різні підходи для створення свого унікального стилю виховання дітей.

Чи існують які-небудь обмеження стилів виховання?

Існують деякі дуже важливі обмеження у стилях виховання, про які слід знати. Зокрема, доказ того, що конкретний стиль виховання пов'язаний з певною моделлю поведінки дітей. Однак дослідники кажуть, що взаємозв'язок між моделлю виховання й поведінкою іноді буває слабким. У більшості випадків батьки, які використовують авторитарний стиль, виховують дітей агресивних і неслухняних, а батьки з несуворим стилем виховують дітей успішних у навчанні та впевнених у собі. Але, як би там не було, немає певного «кращого стилю виховання дітей».

Висновок

Різні стилі виховання призводять до різних результатів. Авторитетне виховання, як правило, пов'язане з позитивною поведінкою дітей, їх упевненістю в собі й високою самооцінкою. Є й інші чинники, такі як культурний рівень і соціальний вплив, які відіграють не менш важливу роль у поведінці дитини.

Люди, як правило, повторюють той стиль виховання, в якому виховували їх самих, проте це не позбавляє їх можливості вибрати більш ефективний стиль виховання, який принесе найбільшу користь дитині. Вибирайте свій стиль уважно!

Адаптація дитини до дитячого садочка. 10 порад психолога.

У всіх батьків рано чи пізно настає період, коли їхня дитинка підросла і має йти до дитячого садочка. Це хвилюючий момент як для батьків, так і для дітей. Початок відвідин дитиною дошкільного навчального закладу є новим етапом у її житті та періодом адаптації, тому краще підготуватися заздалегідь, бо часом адаптація до умов садочка минає дуже болісно.

Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком дитячі парки та майданчики, привчайте до гри в пісочницях.

Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.

Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.

Розкажіть дитинці, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок тощо). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.

Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою та дітьми.

Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте її на позитив.

Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.

Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпал кризи трьох років.

Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.

Депресія в дітей: симптоми й допомога

Як розпізнати депресію в дитини і що робити, щоб надати їй необхідну допомогу

Що таке депресія?

Як довго дитина перебуває в поганому настрої?
Наскільки далеко зайшло її негативне мислення?
Наскільки дитина цікавиться повсякденною діяльністю?
Наскільки значний вплив мають думки й почуття дитини на її повсякденне життя?

Ознаки та симптоми депресії в дітей

Якщо ваша дитина:

Здається сумною або нещасною більшу частину часу.
Агресивна, істерична, не робить того, про що ви її просите, більшу частину часу.
Говорить про себе в негативному ключі, наприклад: «У мене нічого не виходить...», «Я не справляюся з...» або «Мене ніхто не любить у школі».
Відчуває почуття провини, наприклад, каже щось на зразок: «Це я в усьому винна».
Тривожна або боязка.
Продовжує казати про те, що в неї болить живіт чи голова, у той час як дані проблеми не мають об'єктивних фізіологічних або медичних причин.

Не має стільки ж енергії, скільки зазвичай (тобто в неї знижений енергетичний потенціал).
Не хоче бути поруч із друзями та родиною.
Не зацікавлена в іграх або в інших заняттях, які її радували раніше.
Має проблеми зі сном, включаючи нічні жахи.
Має проблеми з концентрацією уваги або пам'яттю.

Якщо ваша дитина ходить у школу і при цьому вона:

Не так добре встигає, як раніше.
Не бере участі у шкільних заходах.
Має проблеми у школі чи у спілкуванні з іншими дітьми.

Допомога при дитячій депресії

Запишіться на прийом до педіатра чи психолога. Ці спеціально навчені фахівці зможуть діагностувати в дитини депресію.
Якщо ваша дитина відчуває труднощі при тому, щоб розмовляти з вами про свої почуття, ви можете спитати в неї, чи не погодиться вона порозмовляти про свій стан з іншим дорослим, якому вона довіряє. Незважаючи ні на що, ваша дитина повинна знати про те, що ви завжди готові її вислухати, від щирого серця хочете зрозуміти, що з нею відбувається.

Якщо ви звернетесь по професійну допомогу на ранній стадії депресії, то зможете:

Допомогти дитині швидше видужати.
Знизити ризик того, що ваша дитина буде страждати на депресію в дорослому житті.
Допомогти дитині безперешкодно рости й розвиватися.

Професійна допомога

Якщо проблема серйозна, ваш лікар може призначити дитині медикаментозне лікування депресії.

Що ви можете зробити в домашніх умовах

Поряд з допомогою фахівців ви можете допомогти своїй дитині кількома простими й ефективними способами:

Якщо ваша дитина страждає від негативного мислення, ви можете моделювати позитивні способи мислення. Наприклад, можете сказати щось на зразок: «Я до глибини душі радію, коли ми граємо разом», «Це було весело!» або «Я знав(ла), що зможу зробити це».
Керуйте стресом і напругою вашої дитини, регулярно знаходячи час для відпочинку, а також для тієї діяльності, яка радує вашу дитину. Стійкий сімейний розпорядок дня також може допомогти знизити рівень стресу.
Завантажте на смартфон чи планшет додатки, які допоможуть вашій дитині навчитися стратегії релаксації. Такого роду програми описують і контролюють виконання вправ, націлених на глибоке дихання, м'язову релаксацію, візуалізацію й усвідомлення того, що відбувається.
Знайдіть час, щоби порозмовляти з дитиною й вислухати все, що вона хоче вам сказати про своє самопочуття. Ви можете зробити це, коли разом готуєте обід, читаєте книгу, прогулюєтесь, їдете в машині або граєтесь удома.
Подумайте про те, що разом зі спеціалістами, які працюють над лікуванням депресії вашої дитини, ви можете скласти злагоджену результативну команду. Порозмовляйте з ними про те, як ви можете долучитись до терапії, яка допоможе вашій дитині.
Якщо ваша дитина вже ходить у школу, порозмовляйте з її вчителем, класним керівником або шкільним психологом. Працюючи разом з працівниками школи, ви зможете знайти найкращі способи, щоби підтримати вашу дитину у шкільному середовищі.
Якщо в дитини депресія, вона може бути не зацікавлена повернутися до спілкування із друзями, фізичної активності або просто до повсякденної радості. Але весело й активно проводити час для неї, як і раніше, необхідно, тому заохочуйте її, щоб вона починала з малого й хоча би півгодини гралася із друзями.

Займіться собою

Якщо у вашої дитини почалася депресія, це не ваша вина.

м. Покровськ. заклад дошкільної освіти № 3 "Світлячок" Покровської міської ради Донецької області

Сторінка психолога

Як розпізнати депресію в дитини і що робити, щоб надати їй необхідну допомогу

Як зберегти близькі стосунки

Як боротися з перевтомою

Як впоратись з панікою та тривогою

Як боротись з апатією

Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)

Симптоми посттравматичного стресового розладу

Швидкі способи самодопомоги при ПТРС

Допомагаємо дитині подолати тривожний стан

Фрази, що допоможуть малюкові впоратися з тривогою, страхом, занепокоєнням і стресом

Депресія в дітей: симптоми й допомога

Як розпізнати депресію в дитини і що робити, щоб надати їй необхідну допомогу