Народна гра «Їду, їду»

Мета: Виховувати в дітей спритність і кмітливість.

Реквізит: паличка - «кінь» для Вершника, батіжок.

Хід гри: Обирається Вершник. Для всіх інших дітей малюють крейдою на долівці невеличкі кружальця, які можна розмістити в коло або розкидати в різних місцях кімнати на значній відстані один від одного.

Діти, взявшись за руки, ходять у колі то в один, то в другий бік (або рядком з різними зиґзаґами та поворотами) й співають пісню:

Їду, їду, батіжком коня підганяю, 
На вороному коні вітра доганяю. 
Як проїхав чисте поле, мусив з коня злізти, 
І коневі вороному мусив дати їсти.

Під пісню Вершник «їздить» по кімнаті на «коні». По закінченні пісні Вершник стає на якесь кружальце, решта учасників розбігаються по кімнаті: кожен шукає вільне кружальце, щоб стати на нього. Хто залишається без кружальця, той бере паличку («коня») і батіжок у колишнього Вершника, виходить на середину кімнати, і гра починається спочатку.

Гра «Іваночку, покинь схованочку»

Мета: Розвивати спритність, швидкість бігу.

Хід гри: Обирається Іванко. Повертається до стіни обличчям. Діти стають гуртом і промовляють:

Іваночку, Іваночку, 
Покинь свою схованочку. 
Раз, два, три - кого схочеш, 
То злови.

Діти тікають, Іванко їх ловить.

Гра «Розлилися води»

Мета: Уславлення весни; узгодження рухів та слів.

Хід гри: Діти стають у коло, водять хоровод та співають пісню:

Розлилися води на три броди 
Приспів 
Гей! ДІти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке. 
Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку. 
Що в першому броді зозуленька кує. 
Приспів 
Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке. 
Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку. 
Що в другому броді соловей щебече. 
Приспів 
Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке. 
Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох. 
Що в третьому броді сопілонька грає. 
Приспів 
Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке. 
Ду-ду, ду-ду, ду-ду, ду-ду. 
Зозуленька кує, бо літечко чує. 
Приспів 
Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке. 
Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку. 
Соловей щебече, садки розвиває. 
Приспів 
Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке. 
Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох. 
Сопілонька грає, на грання скликає. 
Приспів 
Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке, 
Ду-ду, ду-ду, ду-ду, ду-ду.

Гра «Сімейка»

Мета: Закріплення лічби; узгодження слів та рухів.

Хід гри: Діти стоять у колі. Обирається Омелько. Йому одягають бриль. Розподіляють ролі між іншими дітьми, які по черзі заходять у коло до Омелька. Усі разом промовляють слова:

У нашого Омелечка 
Невеличка сімеєчка: 
Тільки він та вона, 
Та старий, та стара. 
Та Іван, та Степан, 
Та Василь, та Панас. 
Та той хлопець, що в нас. 
Та дві дівки косатих, 
Та два парубки вусатих, 
Та дві Христі в намисті, 
Та дві ляльки в колисці.

Гра «Галя по садочку ходила..»

Посередині кімнати або майданчика поставлено два стільчика спинками один до одного. На одному стільчику квітка, це - «садок». Діти стоять у колі, одна дитина (Галя) з хусточкою в руках стоїть біля квітки.

На слова:

Галя по садочку ходила, 
Хусточку біленьку загубила, 
Ходить по садочку, блукає, 
Хусточку біленьку шукає

діти йдуть по колу вліво. Галя ходить усередині кола біля квітки і на слово «згубила» залишає хустинку на стільчику, біля квітки, а сама переходить на другу сторону, до сидіння стільчика, й удає, що шукає хустинку. Потім сідає на стілець. 
На слова:

Не журися, Галю - серденько, 
Ми знайшли хустинку біленьку, 
У садочку, біля малини, 
Під зеленим листом тернини

діти йдуть по колу вправо і зупиняються. Одна дитина, визначена вихователькою, підходить до стільчика з квіткою, бере хустинку і промовляє:

Ти, Галю, хустину не шукай, Хто знайшов, відгадай!

Якщо Галя, не оглядаючись, відгадає голос дитини, вони міняються місцями. Гра повторюється.

Гра «Калина»

Діти стоять у колі і співають пісню:

Ой на горі калина, 
Під горою малина, 
Ой так, на горі калина, 
Ой так, під горою малина. 
Там зійшлася дітвора, 
Танцювати почала. 
Ой так, там зійшлася дітвора, 
Ой так, танцювати почала.

На слова першого рядка діти тричі плещуть у долоні. На слова «Під горою малина» вони присідають, знову тричі плещуть у долоні (перед колінами). На слова «Ой так, на горі калина» тупають однією ногою (тричі), а на слова «Ой так, під горою малина» обертаються ліворуч навколо себе. На слова «Там зійшлася дітвора» діти ступають чотири кроки вперед, зменшуючи коло; на слова «Танцювати почала» роблять назад чотири кроки, збільшуючи коло. На слова «Ой так, там зійшлася дітвора» тупають другою ногою (тричі), а на слова «Ой так, танцювати почала» обертаються вправо навколо себе.

Гра «Ой у перепілки...»

Діти стоять у колі, злегка розставивши ноги, руки опущені вздовж тулуба. Одна дитина у колі — це перепілка.

На слова «Ой у перепілки та голівка болить» усі діти разом з вихователем піднімають руки вгору і торкаються пальцями голови збоку, а па слова «та голівка болить» опускають руки вздовж тулуба.

На приспів:

Тут була, тут перепілочка, 
Тут була, сизокрилая

діти беруться за руки і йдуть по колу вліво, а перепілка-вправо або робить крок на місці. На останні слова всі зупиняються. На слова:

Ой у перепілочки та колінця болять, 
Та колінця болять

усі діти нахиляються вперед. На слово «колінця» вони долонями торкаються колін, а на слово «болять» - випростуються. На приспів «Тут була...» діти беруться за руки і йдуть по колу вправо. На слово приспіву «сизокрилая» зупиняються.

Вихователька продовжує:

Ой у перепілки крильця не болять, 
Крильця не болять...

Усі діти піднімають руки в сторони і на слова «не болять...» опускають їх униз. На слова «Пташки знялися й полетіли» всі діти біжать по колу.

Народна гра «Довгоносий журавель»

Троє-четверо дітей разом з вихователькою домовляються, які голосні звуки вони тягнутимуть. Потім співають: Ой нумо, братці, волосянки тягти, А хто не дотягне, того за руки тягни. І всі тягнуть о або у (а, є, і, и, ю, я, е). Хто зупиниться, того й тягнуть за руку. Гра починається спочатку. Або хороводна гра «Довгоносий журавель», у тексті якої передбачено багаторазове повторення слів «журавель», «сякий-такий» та інших слів з важкими звуками. Перед початком гри з допомогою лічилки діти обирають Журавля. Лічилку доцільно підібрати також із звуком ж: Джинджик, джинджик, Джинджирички. На джинджику черевички, Жакеточка, шапочка. Добрий вечір, дівчаточка. Раз, два, три-вийди ти. Після цього діти стають у коло, посередині якого стоїть Журавель. Діти ходять по колу, водять хоровод і співають пісню: Унадився журавель, журавель До бабиних конопель, конопель. Дитина, наслідуючи журавля, ходить у середині кола на носках, високо піднімаючи прямі ноги. На приспів: Сякий-такий журавель, журавель, Сякий-такий довгоносий, Сякий-такий журавель, журавель. Такий-такий довгоногий, Конопельку поїдає дитина стоїть у колі, махає руками, як крилами, зупиняється і присідає, ніби їсть коноплі. На приспів діти в колі зупиняються, тупають ногами, показують, який довгоносий і довгоногий журавель і як він поїдає коноплі (при цьому присідають). На слова: А я того журавля уловлю, уловлю, Сіттю крила обів'ю, обів'ю діти підводяться, роблять кілька кроків до центра й на слово «ловлю» різко нахиляються, ніби ловлять, а Журавель, помахуючи крилами, «перелітає» з однієї частини кола в іншу. На слова приспіву діти роблять ті самі рухи, які описано раніше. На слова: Щоб він більше не літав, не літав, Конопельки не щипав, не щипав Журавель літає в колі, а діти, стоячи на місці, приплескують і притупують. На приспів вони повторюють ті самі дії, що й раніше. Після закінчення пісні усі кажуть «киш», плещуть у долоні і злегка нахиляються до Журавля, ніби женуть його, і Журавель вилітає з кола. Народній грі можна присвятити й окреме заняття: пояснити значення професій, про які йдеться у тексті гри, заучити текст гри, розподілити ролі, проказати діалог, а потім уже грати. 

Народна гра «Бондар»

Мета: Збагачувати словниковий запас і розвивати мовлення, ознайомлювати з працею народних майстрів.

Матеріал: малюнки великих та маленьких бочок з дерева.

Словник: запитальні слова, форми звертання, дієслова (стругати, збирати, складати, кінчати, наливати, танок), прізвища.

Хід заняття: Бесіда-розповідь вихователя:

- Чи чули ви, діти, такі прізвища: Бондар або Бондаренко, Коваль або Коваленко, Ткач або Ткаченко, Кравець, Швець? А чи знаєте, чому вони такі? Спочатку послухайте такий вірш:

Ким наші прадіди були,
Нам прізвища розповіли:
Хто краяв сукні - став Кравець,
Хто шив взуття, прозвали Швець.
Горшки виліплював Гончар,
Хто вікна склив, назвали Скляр,
Трудились з ранньої зорі Землі своєї трударі.

- Отже, хто шиє одяг? (Кравець.) - А взуття? А посуд хто робить?

- Якщо в сім'ї кравця ріс син, який допомагав батькові, його звали Кравченко, і згодом ця назва стала прізвищем. А в сім'ї гончарів синів звали Гонч..., у сім'ї шевців - Шевч... Ось так народилися деякі прізвища.

Сьогодні ви дізнаєтесь ще про одну дуже цікаву професію і прізвища Бондар та Бондаренко. Спочатку послухайте слова пісні:

Бондарю, бондарю,
Що ти робиш?
Стружу, стружу дошку
На дубову бочку.

Бондарю, бондарю,
Що ти робиш?
Стружу, стружу дощечки 
На дубові бочечки.

Бондарю, бондарю,
Що ти робиш?
Дощечки збираю,
Бочки складаю.

Бондарю, бондарю,
Що ти робиш?
Бочку я складаю.
Обруч набиваю.

Бондарю, бондарю,
Що ти робиш?
Вистругую чопочки
Затикати дірочки.

Бондарю, бондарю,
Що ти робиш?
Бочку вже кінчаю,
Води наливаю.
Бондарю, бондарю,
В боки візьмися ! в таночок, бондарю,
Хоч раз обкрутися.

- Що робив бондар? Отже, прадіди батьків наших дітей, у кого прізвище Бондар або Бондаренко, робили бочки.

Хід гри: Дійові особи — Бондар, допитливі діти (можна Бондаренки). Допитливі діти обступають Бондаря півколом і співають:

Бондарю, бондарю,
Що ти робиш?
Бондар відповідає:
Стружу, стружу дошку
На дубову бочку.

З цими словами Бондар виставляє ліву ногу вперед і удає, що стругає рубанком дубову дошку (затискує пальці в кулачки і, тримаючи правий кулачок позаду лівого, імітує роботу рубанком).

Під час відповіді Бондаря діти Бондаренки повторюють його рухи і слова.

На слова «Дощечки збираю, бочки складаю» Бондар двічі піднімає з підлоги по дві «дощечки», а на дальші слова складає їх одну до одної.

Чопочки «вистругуються» швидше. На кожен такт правим вказівним пальцем Бондар водить по лівому, наче ножиком, від себе вперед, виконуючи таким чином по чотири рухи в такті.

«Вистругавши» чопочки, всі тичуть пальчиком вперед і вигукують «тиц,», наче затикають у бочці дірочку.

На слова «Бочку вже кінчаю, води наливаю» Бондар, ритмічно нахиляючись і випростовуючись, удає, ніби заливає бочку водою. Щоб переконатися, що вона без дірок, піднімає «бочку» вгору і, хвилинку почекавши, весело вигукує: «Не тече!».

На слова останнього куплета щасливий Бондар, взявшись у боки, кружить навколо «бочки» човганцем. При бажанні останній куплет можна повторити.

Гра «Шевчик»

Мета: Поповнювати словниковий запас, розвивати мовленнєві вміння, розширювати уявлення про народні мистецтва.

Матеріал: зображення пари гарних черевиків (шнурки як вусики, язички висунуті).

Хід заняття: Вихователь пропонує повторити вірш «Ким наші прадіди були...», проводить бесіду з метою активізації слів — назв професій.

Після цього оголошує, що зараз вони будуть розучувати дитячу гру про іншу професію, але спочатку треба відгадати загадку:

Два братики - вусатики,
В обох чорненькі сорочки.
Стоять собі в куточку,
Повисували язички.

- Чи схожі черевики на братиків - вусатиків? - запитує вихователька, демонструючи малюнок. - Черевики - це наше взуття. А хто шиє взуття? (Швець, шевчик). Про роботу шевчика ми й розучимо гру. Послухайте її. (Вихователь наспівує, виконує всі рухи. Потім призначає дітей на ролі, і розпочинається гра.)

Хід гри: Дійові особи — майстер-швець, помічник майстра (три особи), шевчики (всі діти).

Обладнання: стільчик, іграшкова миска.

Діти (шевчики) стоять у розірваному колі, посеред кола - стільчик, на якому миска з водою; біля стільчика стоїть майстер-швець, навколо стільчика - три помічники. Діти гуртом співають:

А чи бачив ти, як шевчик
Шкіру в воді мочить?

Усі шевчики нахиляються і ритмічно піднімають й опускають праву руку, затиснуту в кулачок, ніби вмочують у воду шкіру, перевертаючи її на обидва боки. Майстер так само мочить шкіру в мисочці.

А чи бачив ти, як шевчик
Шкіру натягає?

Шевчики прикладають ліву руку до правого коліна, наче тримають шкіру, а правою, затиснутою в кулак, ритмічно рухають від коліна до землі. Майстер, натягуючи шкіру, ставить ліву ногу на стілець.

А чи бачив ти, як шевчик
Черевички шиє?

Стуливши пальці обох рук, ніби між великим та вказівним пальцями знаходиться дратва, шевчики в ритмі пісні то з'єднують руки перед собою, то розводять їх у сторони.

А чи бачив ти, як шевчик
Гвіздки забиває?

Шевчики припадають на праве коліно і ритмічно стукають по лівому коліну правим кулачком, ніби молоточком. Майстер може поставити лівий кулачок на спинку стільчика й стукотіти правим кулачком по лівому.

А чи бачив ти, як шевчик
Гвіздки розчищає?

Шевчики прикладають ліву долоню до грудей і в ритмі пісні рухають по ній правою, розчищаючи «гвіздки».

А чи бачив ти, як шевчик
Черевички чистить?

Шевчики піднімають ліву ногу, зігнуту в коліні, прикладають до коліна долоню лівої руки і ритмічно потирають по ній правою рукою, наче щіткою. Майстер ставить ліву ногу на стільчик і чистить черевики.

А чи бачив ти, як шевчик
У свято танцює?

Шевчики танцюють. Роботу закінчили, то й радісне свято настало.

Слова приспіву розігруються так. На слово «ой» діти легко б'ють по землі лівою ногою, а праву, зігнуту в коліні, піднімають вгору. На слово «брате» в тому самому положенні легко підскакують на лівій нозі, одночасно плетучи лівою рукою нижче зігнутого коліна правої ноги (плескач). Наступний такт виконується тими самими рухами, тільки починають уже з правої ноги і плещуть правою долонею.

Якщо шевчики танцюють кожний на своєму місці, майстер-швець з помічниками виконують плескач, кружляючи один за одним навколо стільчика.